Капровий жук Trogoderma granarium

Капровий жук 'Trogoderma granarium'

Комаха невеликого розміру з роду зерноїдних шкіроїдов (Trogoderma). Покритий дрібними волосками, зовнішній вигляд сильно відрізняється. Перетворення повне, личинки здатні впадати в діапаузу.
Родина Капрового жука – Індія, де він вперше відзначений як серйозний шкідник запасів зерна в 1984 р.
Для всіх країн світу, що мають фітосанітарну (карантинну) службу, є карантинним об’єктом. Найбільш небезпечний шкідник цілого зерна, насіння, мелених і подрібнених зернопродуктів.

Розрахунок необхідної кількості:
1шт / 100м²-моніторинг
1-25м² самцевий вакуум

Морфологія

Імаго

Капровий жук дуже сильно варіює як за забарвленням, так і за розмірами. При зовнішньому огляді навіть під бинокуляром неможливо достовірно визначити видову приналежність жука з роду Trogoderma. Тому у всіх сумнівних випадках необхідно готувати мікропрепарати для визначення під мікроскопом.
Довжина тіла жука 1,6-3,2 мм; ширина 0,9-1,7 мм. Зазвичай самки більші за самців. Самці і самки однакової подовжено-овальної форми, з майже паралельними боками.
Жук має добре розвинені ротові органи гризного типу. При розгляді препарату нижньої губи добре видно склеротизоване підборіддя. Як у самців, так і у самок він має спереду глибоку виїмку посередині, прорізане підборіддя не менше ніж на половину його довжини, бічні краї полого-закруглені.
Вусики зазвичай одинадцатичленникові, але у окремих екземплярів (самців і самок) можуть бути дев’яти- і десятичленникові, булава вусиків у самців чотирьох- п’ятичленникові, у самок трьох-чотирьохчленникові.
Перетинчасті крила заховані під надкрилки (короткі і недорозвинені), жук не літає (може тільки спурхувати), довжина крил перевищує надкрилки в 1,3 рази.

Яйце

Яйце довжиною 0,7 мм, шириною 0,25 мм. Подовженно-овальне, молочно-біле, майже світло-жовте, один кінець заокруглений, інший більш загострений з декількома роздвоєними колючкоподібними наростами.

Личинка

Личинка довжиною 3-4 мм. Світлого золотисто-коричневого кольору, з трьома парами грудних ніг. Тіло вкрите шипуватими волосками, які стирчать з боків пучками.

Лялечка

Лялечка завдовжки 3,5-5 мм. Світло-кремового забарвлення. Верх тіла в густих рудих волосках, спрямованих до середини спинної лінії, на голові ці волоски утворюють конусоподібний чубчик. Між частинами перших чотирьох сегментів брюшнорозташовані дугоподібні складки, з’єднані по краях гострими зубцями і горбками ( “капкани”).
Вона залишається в личинковій шкірці, що лопнула по серединній лінії спинної сторони.

Розвиток

Імаго

Сформовані жуки солом’яно-жовтого забарвлення залишаються в личинковій шкірці 4-5 днів до дозрівання статевої продукції і потемніння хітину. Жуки, що вийшли спарюються, і через добу самки приступають до яйцекладки, яка триває 4-7 днів. Жуки живуть протягом 10-30 діб, не харчуються і не літають.

Яйце

Самки відкладають до 126 яєць (в середньому близько 70). Тривалість ембріонального розвитку залежить від температури: при 32 ° С становить 5-16 днів.

Личинка

Личинки рухливі, але ведуть прихований спосіб життя і при достатній кількості їжі не розповзаються, до тих пір, поки не буде перенаселеності.
При несприятливих умовах (перенаселеність, неякісна їжа, велика кількість екскрементів) личинки впадають в стан діапаузи. Вони намагаються сховатися в вузькі місця, заповзають в тріщини стін, стовпів, за штукатурку. Тут вони перестають харчуватися, рухатися, уповільнюють дихання і в такому стані можуть перебувати від кількох тижнів до 4 років.
Такі личинки мають надзвичайну стійкість як до низьких, так і високих критичних температур, а також до пестицидів. Але при цьому вони іноді можуть виходити з щілин, харчуватися, линяти і знову забиратися в притулок. Діапозуючи личинки грають головну роль в поширенні шкідника. Вони розносяться з тарою, одягом робітників, транспортними засобами, на шерсті гризунів.
Личинки, що вийшли з діапаузи, нормально завершують розвиток і дають потомство. Завдяки цій особливості біології Капрового жука при низькій чисельності – об’єкт складний для виявлення і надзвичайно стійкий для ліквідації.
Личинка має 6-7 вікових груп. Зимують личинки 3-6-го віку в харчовому субстраті або в тріщинах стін, штукатурки, дерев’яних конструкцій будівель. Навесні личинки 6-7-го віку заляльковуються, не приступаючи до харчування, як правило, вони з осені мігрують в тріщини, щілини. Личинки 3-5-го віку при підвищенні температури до 15 ° С приступають до харчування.
Личинки закінчивши розвиток лялькуються.

Лялечка

Стадія лялечки триває від 12 до 23 днів.

Абіотичні фактори

Нижня і верхня температурні пороги розвитку шкідника 15-46 ° С. Швидкість розвитку шкідника залежить від його їжі і температури повітря.
Відносна вологість повітря і їжі не є лімітуючим фактором. Личинки можуть харчуватися продуктами, що містять 6% вологи. Оптимальна температура для розвитку Капрового жука 32-36 ° С. За оптимальних умов цикл розвитку завершується протягом 26 діб.
При температурі 20-24 ° С швидкість розвитку Капрового жука сповільнюється і цикл триває 5-6 місяців. Поодинокі спарювання можливі при мінімальній температурі 10 ° С, максимальній 42 ° С.
Личинки Капрового жука порівняно холодостійкі. Вони витримують вплив температури мінус 21 ° С протягом 4 годин.
У неопалюваних приміщеннях розвивається одне покоління шкідника на рік, в опалювальних – розвиток триває без зимової діапаузи.
Згідно з дослідженнями, виконаним в США, загроза для розмноження шкідника виникає, коли протягом 4-6 місяців тримається середня температура повітря не нижче 20 ° С, масового розмноження 24 ° С.

Шкодять личинки Капрового жука. Вони пошкоджують в складах пшеницю, жито, ячмінь, овес, кукурудзу, рис, арахіс, насіння бавовнику та льону, борошно і макарони, а іноді навіть папір і мішковину. Личинки молодших віків живляться тільки подрібненим або пошкодженим зерном, але в подальшому пошкоджують і ціле зерно, вигризаючи в першу чергу зародок.
Шкода від Капрового жука зареєстрована більш ніж на 60 видах різної продукції. Присутність личинок зареєстровано в сухих дріжджах і сухому молоці. Крім того, вони можуть розвиватися на трупах мишей, птахів і комах.
Цей шкідник особливо небезпечний в південних районах, так як личинки харчуються зерном з вологістю 6% (інші види складських шкідників не споживають зерно такої низької вологості). Проникаючи з партіями зернопродуктів, шкідник заражає зерносховища, склади муки, крупи і насіння, млини, комбікормові заводи і цехи, солодовні пивоварних заводів, цехи кондитерських фабрик і маслобійних заводів, транспортні засоби (трюми пароплавів, автомашини, вагони).
Личинки перетворюють заражені продукти в порошкоподібну масу, що складається із залишків продуктів і екскрементів, непридатну для використання в їжу і на корм худоби через отруйність. Відомі випадки знищення до 70% продукції, що зберігається.
Личинки грають основну роль в розселенні шкідника. Вони поширюються із зараженою продукцією, транспортними засобами, з тарою і складським обладнанням. Відомі випадки завезення його в продукції і тарі з імпортними вантажами, які не є їжею для цього шкідника (бобіни з синтетичною пряжею, під металевою обшивкою чайних ящиків, упаковки гофрованого картону, дерев’яні ящики з машинним обладнанням). У ці вантажі шкідник потрапляв випадково під час зберігання, навантаження і транспортування. Дуже важко виявити слабку зараженість роздрібнюваних зернопродуктів, кукурудзи і ячмінного солоду личинками молодших вікових груп.
Скупчення великої кількості Капрового жука на всіх стадіях його розвитку в арахісі, насінні льону і бавовнику викликає самозігрівання цих продуктів. Різко знижується схожість насіння зернових культур, так як личинки в першу чергу вигризають зародок, погіршується якість рослинного масла, виготовленого з пошкодженого насіння олійних культур.
Капровий жук може пошкоджувати найрізноманітніші пакувальні матеріали. У дослідних умовах личинки проникали через алюмінієву фольгу товщиною 16,5 мк, крафт-папір товщиною 114 мк, а також через целофан, поліетилен, поліпропілен, полівінілхлорид і поліестер товщиною 25,4 мк. Навіть найстійкіші з них – алюмінієва фольга, поліестер і поліпропілен – личинки прогризають при відсутності їжі. У сховищах можуть бути сильні спалахи масового размноження жука.
Зниження відносної вологості до 5% призводило до різкого зниження шкодочинності жука, і втрати зерна зменшувалися відповідно до 0,85; 2,9 і 2,7%.
Випадки зараження:
Відомі прецеденти, коли шкідник знищував до 70% зерна. У сховищах Південно-Східної Анталії (Туреччина) протягом 9 місяців втрати маси зерна пшениці від жука становили 5,5%, кількість пошкоджених зерен – 9%. В Індії в лабораторних умовах при температурі, яка коливалась від 25 до 42 ° С, і відносній вологості 90% через 14 тижнів втрати пшениці досягали 10,2%, проса 18,2%, кукурудзи – 12,4%.
У Денауского вогнищі (Сурхандарінська область, Узбекистан) при чисельності 200 екз. на 1 кг солоду втрата ваги склала 14%. На Атбазарському пивзаводі (Казахстан) при численності 3670 прим. на 1 кг солоду зниження ваги натури зерна склало 17%.